Жорнівка – село, що входить до складу Княжицької сільської ради. Розташоване за 34 км від Києва та за 10 км від залізничної станції Боярка.
Площа населеного пункту – 184 га. Кількість населення – 602 особи.

За народними переказами, Жорнівка виникла біля млина, збудованого монахом у сосновому лісі на річечці, що й нині маленьким струмочком протікає через село і впадає у річку Ірпінь. Історія сучасної Жорнівки розпочалась на зламі XVII-XVIII століття, коли тут нарешті на століття встановився державний кордон між Польсько-Литовською і Російською державами після мирного договору 1686 року. На російському березі були збудовані малі укріплення – редути. Через річку Ірпінь існувала переправа до закордонного «польського» села Княжичі, яку охороняла варта. У 1709 році на прохання Захарії – єпископа Переяславського та ігумена Києво-Печерського Золотоверхого монастиря гетьман Іван Скоропадський своїм універсалом підтвердив, що ці землі і ліси на правому березі Ірпеня належали Онуфріївському скиту (нині це філіал Золотоверхого монастиря у селі Скиток). До речі, у цьому універсалі згадуються урочище Кладова і біля нього місце, де колись був Печерський монастир (нині це на межі Дзвінківського лісу і поля, що виходять піщано-глеїстим крутим високим берегом (обрив над річкою Ірпінь).

У 1786 році указом російської імператриці Катерини ІІ проводилася секуляризація церковних і монастирських маєтків у Гетьманській Україні. Пізніше всі вони були передані у державну власність. Село Жорнівка із власності Михайлівського Золотоверхого монастиря потрапило у казенне володіння – стало казенним (село без церкви). За ревізією 1850 року село Жорнівка входило до Білогородської казенної волості Київського повіту. Тут налічувалося 4 об’єднаних господарства-двори казенних селян таких селянських родин: Коваленків, Мариненків, Стеценків, Дудків, Гапченків, Ткаченків, Бондаренків, Бортників, Михайленків, Соколенків, Бортниченків, Майбородів, Чередниченків, Музиченків, Козленків, Тиндиків, Біленків, Комаренків, Савченків, Куташенків, Короленків, Кучменків, Петренків, Степенків, Гайдаєнків, Черних, Халаїменків, Бовенків, Колісниченків.

У 60-ті роки 19-го століття у часи реформ імператора Олександра ІІ казенні місцеві селяни отримали однакові права з усім іншим селянством імперії і, після поділу землі села Жорнівка між селянськими родинами з правом наступного викупу, перетворилися у дрібних власників землі.
Великий краєзнавець Київщини Лаврентій Похилевич (1816-1893 роки) у 1864 році згадував, що за 7 верств від скита над річкою Ірпінь знаходилося урочище Кладове, в якому за переказами був древній Печерський монастир. Про це свідчили залишки мурованої церкви у вигляді розкиданих уламків цегли і сухого вапна та печера із заглибленнями, в яких нібито то були храмові пристоли.

У 80-90-х роках ХІХ століття, коли почало з’являтися заможних дачників із Києва, тут у Жорнівці купив землю і збудував дачу відомий учений-правознавець професор Імператорського університету Святого Володимира у Києві Олександр Романович-Славатинський (1832-1910 роки).

У селі Жорнівка з перших днів радянської влади активно діяли гуртки художньої самодіяльності, драматичний гурток. Громада села вирішила за власні кошти купити приміщення дачі Риба Євгенія Августовича (композитор, диригент, професор, учень Р.А.Римського-Корсакова, який похоронений на кладовищі у селі Жорнівка).
Під час Великої Вітчизняної війни відзначилася підпільна група О.С.Івлєва, яка у серпні 1943 року у районі сіл Жорнівка та Дзвінкове зустріла шквальним вогнем фашистських карателів.
З початку 70-х років Жорнівка вже входила до Княжицької сільської ради.
Була організована початкова школа (4 класи) та для дорослих лікнеп. Потім продовжували навчання у Княжицькій семирічній школі.
У 1929 році громада села збудувала приміщення клубу, де одну кімнату віддали під бібліотеку.
У 1975 році до клубного приміщення добудували ще 2 кімнати, де розмістили Жорнівську бібліотеку. Нині бібліотекарем тут працює Дудич Світлана Леонтіївна.
У 1930-х роках було Організоване Жорнівське лісництво.
У 1962-1963 роках у с.Жорнівка збудована лікарня, фундатором якої став Зозуля Федір Пилипович. Реконструкцію з розширення лікарні проводив Коваль Віталій Федорович.
У 1964 році Жорнівську початкову школу об’єднали з Княжицькою семирічкою, яка згодом стала восьмирічною.
У 1970 році закладений дендропарк на території Жорнівського лісництва, підпорядкованого ВП НАУ «Боярська лісодослідна станція».
На території сільської ради сформовано фермерські господарства.
Великий внесок у розвиток сільського господарства зробив фермер-овочівник Тесленко Анатолій Олександрович.
У 1990 році при активному сприянні голови кооперативу «Перемога» Дудич Надії Ілларіонівни було повністю закінчено газифікацію села Жорнівки.

При підтримці жителів села Жорнівка: С.В.Кролевця, В.О.Клименка, В.С.Стельмаха, В.І.Шакуна, В.І.Володіна, Ф.М.Рябчуна, В.О.Рибака, В.О.Білоноженка, А.Г.Косолапова, Я.В.Галіновського, Г.З.Іванової було заасфальтовано дорогу, побудовано новий магазин, кафе, освітлено вулиці, налагоджено сполучення з містом Києвом, збудовано і обладнано стадіон, де проходять змагання з футболу, організовано футбольну команду «Рома», діє колектив художньої самодіяльності «Калина».