У 988 році відбулася знаменна подія - прийняття за ініціативою Київського Князя Володимира Великого народом Київської Русі християнської віри. А за три роки по тому, у 991 році, за дорученням Великого Князя було збудовано фортецю, якій дано назву "Княжичі" і в якій на постійне мешкання поселилися князеві люди. Тому мешканці села, як підлеглі Великого Князя, теж були залучені до цієї події, в селі, напевне, було засновано церкву. На жаль, про існування церкви у той період не залишилося ніяких свідчень, тому що у 1240 році село було повністю знищене монголо-татарською Ордою.
В XIV столітті Княжичі відроджуються знову. У 1489 році польський король Казимир передав село у володіння київського Микільського монастиря, а в 1709 році, згідно з Універсалом Гетьмана Івана Скоропадського, його власником стає Михайлівський Золотоверхий монастир міста Києва. На початку XVII століття на околиці села було розташовано монастирський скит (філія монастиря), на території якого було збудовано кам`яну церкву. Ця церква була зруйнована кримськими татарами, проте церковний фундамент зберігся і дотепер.
У першій половині XIX століття в Княжичах було збудовано нову дерев`яну Хрестовоздвиженську церкву. Але, внаслідок катастрофічної повені навесні 1903 року, вона була наполовину зруйнована і селяни вирішили її розібрати.
В 1905 році в центрі села на мальовничому пагорбі над річкою Ірпінь в четвертий раз було збудовано нову дерев`яну церкву.
У 20-ті роки, після встановлення тоталітарного комуністичного режиму, репресії в церковному житті України не обминули і Княжичі. Місцева церковна громада приєдналася до Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). У церковній парафії було запроваджено Богослужіння українською мовою. В жовтні 1921 року настоятель Княжицької церкви священик Коломійченко брав участь у роботі I Всеукраїнського Собору. Але дуже швидко настав час сталінських гонінь на духовенство. 1930 року, під час примусової колективізації села, храм було закрито. Місцеві комуністи зірвали з церкви хрести та переобладнали її під зерносховище. Згодом у колишній церкві було зроблено клуб, де на честь радянських свят відбувалися концерти і танці та читалися лекції партійних агітаторів. Радянська влада цілеспрямовано нищила Православну Церкву, тому наприкінці 30-х років в усьому колишньому СРСР нараховувалося менше 60 діючих храмів.
З початком II Світової Війни загони нацистської армії увійшли до Княжич вже на початку липня 1941 року. Саме в цей час колишня церква згоріла: за одними свідченнями в неї влучила авіабомба, за свідченням інших людей - церкву було підірвано разом із мостом через річку Ірпінь при відступі Червоної Армії. В 70-ті роки на місці церкви було збудовано двоповерховий житловий будинок для працівників радгоспу, який стоїть і дотепер.
З моменту проголошення в 1991 році Україною незалежності розпочався процес духовного відродження громадян України. В Княжичах утворилася громада Української Православної Церкви Київського Патріархату. Указом Патріарха Філарета від 20 березня 1998 року її настоятелем було призначено випускника Київської Духовної Семінарії священика Павла Найденова. Богослужіння відбувалися у приміщенні контори колишнього радгоспу, тимчасово пристосованому під церкву. Кількість парафіян постійно зростала. Одночасно відбувалися будівельні роботи по відновленню храму в одному із службових приміщень колишнього радгоспу, розташованому у центрі села.
І нарешті парафіяни дочекалися, що знову засяяв золотом хрест Хрестовоздвиженської церкви. Його освятив Патріарх Київський і Всієї Руси-України Філарет.
З листопада 2007 року настоятелем парафії є отець Віталій Шопулко. У 2000 році він закінчив Київську Духовну Академію із ступенем кандидата богословських наук. Окрім служіння в приході отець Віталій працює у Київській Православній Духовній Академії секретар кафедри філософії. У жовтня 2010 року жителі села Княжичі обрали Віталія Шопулка депутатом сільської ради. У селі працює і його дружина – матушка Оксана Шопулко, яка керує колективом місцевого дитячого садочку.
А Павло Найденов став благочинним Макарівського району і настоятелем храму у селі Плесецькому. Разом з тим він залишається мешканцем села Княжичі, його добре знають, поважають жителі наших сіл Княжичі і Жорнівка.
У жовтні 2010 року Патріарх Київський і Всієї Руси-України Філарет вдруге побував у нашій парафії, освятивши у надзвичайно мальовничому місці у селі Жорнівка місце під будівництво нового приміщення Хрестовоздвиженської церкви.

БОГОСЛУЖІННЯ

у Княжицькій Хрестовоздвиженській церкві відбуваються за наступним графіком: недільні та святкові дні – божественна літургія (початок о 10.00), а напередні увечері – вечірня служба (початок о 16.00).

Церковне життя

5 червня 2011 року Павло Найденов – благочинний Макарівського району та Віталій Шопулко – настоятель Княжицької Хрестовоздвиженської церкви взяли участь в освяченні купольного хреста, бані та іменних ікон новозведеного православного храму у селі Яблунівка Макарівського району, яке провів Патріарх Київський і Всієї Руси-України Філарет. У недалекому 2008 році Патріарх Філарет заклав перший камінь у будівництво цієї великої церкви Казанської ікони Божої Матері. Парафіяни не мають сумнівів, що вже за рік відбудеться у Яблунівці й освячення самого храму, який будується завдяки зусиллям сільського голови Катерини Макій та фінансової підтримки як корінних жителів, так і мешканців садівничого товариства «Яблунівські сади».

Ювілей Київської православної богословської академії

Настоятель Свято-Хрестовоздвиженської парафії села Княжичі Києво-Святошинського благочиння протоієрей Віталій Шопулко взяв участь у святкових заходах з нагоди ювілейних дат для української духовної (богословської) освіти. У 2012 році виповнилося 20 років з часу відродження Київських духовних шкіл – Київської духовної академії і семінарії (1992 – 2006) та Київської православної богословської академії (з 2006 року) – і 380 років з часу утворення Києво-Могилянської колегії.
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет вручив подяку В.Шопулку за самовідданий труд для примноження слави і величі Київської православної богословської академії.
В.Шопулко є кандидатом богословських наук, викладачем, секретарем кафедри філософії Київської православної богословської академії Української православної церкви Київського Патріархату.