Веб-портал сіл Княжичі і Жорнівка
Головна
Місцеві вибори 2015
Історія
Княжичі
Жорнівка
Люди
Новини
Генеральний план розвитку сіл(проект)
Влада
Сільський голова
Депутати
Члени виконкому
Депутатські комісії
Громадські комісії
Рішення влади
2019
2018
2017
Громадська рада
До уваги
Протоколи
Бізнес
Медицина
Культура
Освіта
Школа
ДНЗ
Шкільне життя
ЖКГ тарифи
Церква
Фотогалерея
Контакти
ВИБОРИ-2012
Об'єднання громад
Державні закупівлі

Новини

9.5.2020

8 і 9 травня в Україні відзначаються дві пам’ятні дати – День пам’яті і примирення та День Перемоги!

22 червня 1941 року тільки почало розвиднятися княжичців розбудило ревіння моторів літаків, які летіли на Київ. Люди повибігали на вулицю, зі страхом розмовляли між собою, підозрюючи найгірше. Вийшов зі своєї хати і молодий червоноармієць Йосип Мельниченко, який перебував у відпустці, проронив неголосно слова, які увійшли в історію Княжич: "Напевне, "кум" пироги приніс". Всі без пояснень зрозуміли, що фашисти напали на Радянський Союз.

Уже через декілька днів усі жителі сіл Княжичі і Жорнівка, які могли тримати лопату в руках, були задіяні на будівництві укріплень для створення лінії оборони навколо Києва. Копали протитанкові канави, траншеї, окопи, бліндажі, створювали дротяні перешкоди, заводнювали заплави вздовж річки Ірпінь.

10 липня на 18-й день війни надійшов наказ з військкомату про мобілізацію усіх чоловіків до 50-ти років. Всі повинні були з'явитися на призовний пункт до райцентру Васильків рано-вранці 11 липня. Але вже після обіду 10 липня над Княжичами пролетів німецький літак-розвідник, і раптово почали горіти хати, сараї. Ще не встигли селяни кинутися гасити пожежі, як на вулиці знялася курява і поїхали селом німецькі танки, потім мотоциклісти . Це були передові танкові і моторизовані частини 1-ої танкової групи генерала Клейста, які захопили ряд сіл на захід від Києва, зокрема сусідні Музичі, Лука і вийшли до лівого берега р. Ірпінь.

Так і не судилося княжицьким чоловікам у 41-му піти на війну, усіх їх забрали на фронт уже в 43-му.

Загинули на фронтах ІІ Світової війни 92 жителі Княжич і 115 жителів Жорнівки. Їх імена викарбовано на Пам’ятних дошках, встановлених на княжицькому і жорнівському кладовищах. Місце поховання половини загиблих солдатів НЕВІДОМЕ.

Немає на цих дошках і імен княжичців, які були репресовані у 1930 році і до війни відбували покарання у сталінських таборах. Звідти вони пішли на фронт, пройшли штрафні батальйони, воювали, отримали високі державні нагороди.

Петро Гома, племінник Пилипа Драника - останнього отамана Київщини після семи років концтаборів у березні 1942 р. був мобілізований до Червоної армії. 11 вересня 1944 р. Петра нагородили орденом Червоної зірки. Указ про нагородження Гоми орденом Вітчизняної війни II ст. підписано 2 червня 1945 р., але в ньому не сказано, що героя нагороджено посмертно. Загинув у Берліні 9 травня 1945 року.

Іван Петрович Дудка. Як вдалося встановити, загинув у 1943 році при форсуванні Дніпра. Був командиром відділення, всі його хлопці були із навколишніх сіл: Данилівки, Липового Скитка, Путровки, Плисецького. Загинули всі і у всіх один запис – пропав безвісти. А трохи раніше у Княжичах власовці вбили 6-річного сина Івана Дудки – Гришу. Хлопчик був сиротою, мати померла напередодні війни.

Отаке воно свято зі сльозами на очах.

ЗГАДАЙМО НАШИХ ЗЕМЛЯКІВ, ЗАГИБЛИХ У РОКИ ІІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.

В умовах карантину сільський голова Олена Шинкаренко з депутатом Любов Дудич відвідали ветеранів ІІ Світової війни, вручили їм матеріальну допомогу. Поклали квіти до Пам'ятників невідомому солдату у Княжичах і Жорнівці, Пам'ятних дошок з іменами загиблих земляків на княжицькому і жорнівському кладовищах, Пам'ятника Борцям за Українську Державу. Також ветеранів привітали і представники Агрофірми "Княжичі".