Веб-портал сіл Княжичі і Жорнівка
Головна
Місцеві вибори 2015
Історія
Княжичі
Жорнівка
Люди
Новини
Генеральний план розвитку сіл(проект)
Влада
Сільський голова
Депутати
Члени виконкому
Депутатські комісії
Громадські комісії
Рішення влади
Громадська рада
До уваги
Протоколи
Бізнес
Медицина
Культура
Освіта
Школа
ДНЗ
Шкільне життя
ЖКГ тарифи
Церква
Фотогалерея
Контакти
ВИБОРИ-2012
Об'єднання громад
Державні закупівлі

Жорнівка

Жорнівка – село, що входить до складу Княжицької сільської ради. Розташоване за 34 км від Києва та за 10 км від залізничної станції Боярка.
Площа населеного пункту – 184 га. Кількість населення – 602 особи.

За народними переказами, Жорнівка виникла біля млина, збудованого монахом у сосновому лісі на річечці, що й нині маленьким струмочком протікає через село і впадає у річку Ірпінь. Історія сучасної Жорнівки розпочалась на зламі XVII-XVIII століття, коли тут нарешті на століття встановився державний кордон між Польсько-Литовською і Російською державами після мирного договору 1686 року. На російському березі були збудовані малі укріплення – редути. Через річку Ірпінь існувала переправа до закордонного «польського» села Княжичі, яку охороняла варта. У 1709 році на прохання Захарії – єпископа Переяславського та ігумена Києво-Печерського Золотоверхого монастиря гетьман Іван Скоропадський своїм універсалом підтвердив, що ці землі і ліси на правому березі Ірпеня належали Онуфріївському скиту (нині це філіал Золотоверхого монастиря у селі Скиток). До речі, у цьому універсалі згадуються урочище Кладова і біля нього місце, де колись був Печерський монастир (нині це на межі Дзвінківського лісу і поля, що виходять піщано-глеїстим крутим високим берегом (обрив над річкою Ірпінь).

У 1786 році указом російської імператриці Катерини ІІ проводилася секуляризація церковних і монастирських маєтків у Гетьманській Україні. Пізніше всі вони були передані у державну власність. Село Жорнівка із власності Михайлівського Золотоверхого монастиря потрапило у казенне володіння – стало казенним (село без церкви). За ревізією 1850 року село Жорнівка входило до Білогородської казенної волості Київського повіту. Тут налічувалося 4 об’єднаних господарства-двори казенних селян таких селянських родин: Коваленків, Мариненків, Стеценків, Дудків, Гапченків, Ткаченків, Бондаренків, Бортників, Михайленків, Соколенків, Бортниченків, Майбородів, Чередниченків, Музиченків, Козленків, Тиндиків, Біленків, Комаренків, Савченків, Куташенків, Короленків, Кучменків, Петренків, Степенків, Гайдаєнків, Черних, Халаїменків, Бовенків, Колісниченків.

У 60-ті роки 19-го століття у часи реформ імператора Олександра ІІ казенні місцеві селяни отримали однакові права з усім іншим селянством імперії і, після поділу землі села Жорнівка між селянськими родинами з правом наступного викупу, перетворилися у дрібних власників землі.
Великий краєзнавець Київщини Лаврентій Похилевич (1816-1893 роки) у 1864 році згадував, що за 7 верств від скита над річкою Ірпінь знаходилося урочище Кладове, в якому за переказами був древній Печерський монастир. Про це свідчили залишки мурованої церкви у вигляді розкиданих уламків цегли і сухого вапна та печера із заглибленнями, в яких нібито то були храмові пристоли.

У 80-90-х роках ХІХ століття, коли почало з’являтися заможних дачників із Києва, тут у Жорнівці купив землю і збудував дачу відомий учений-правознавець професор Імператорського університету Святого Володимира у Києві Олександр Романович-Славатинський (1832-1910 роки).

У селі Жорнівка з перших днів радянської влади активно діяли гуртки художньої самодіяльності, драматичний гурток. Громада села вирішила за власні кошти купити приміщення дачі Риба Євгенія Августовича (композитор, диригент, професор, учень Р.А.Римського-Корсакова, який похоронений на кладовищі у селі Жорнівка).
Під час Великої Вітчизняної війни відзначилася підпільна група О.С.Івлєва, яка у серпні 1943 року у районі сіл Жорнівка та Дзвінкове зустріла шквальним вогнем фашистських карателів.
З початку 70-х років Жорнівка вже входила до Княжицької сільської ради.
Була організована початкова школа (4 класи) та для дорослих лікнеп. Потім продовжували навчання у Княжицькій семирічній школі.
У 1929 році громада села збудувала приміщення клубу, де одну кімнату віддали під бібліотеку.
У 1975 році до клубного приміщення добудували ще 2 кімнати, де розмістили Жорнівську бібліотеку. Нині бібліотекарем тут працює Дудич Світлана Леонтіївна.
У 1930-х роках було Організоване Жорнівське лісництво.
У 1962-1963 роках у с.Жорнівка збудована лікарня, фундатором якої став Зозуля Федір Пилипович. Реконструкцію з розширення лікарні проводив Коваль Віталій Федорович.
У 1964 році Жорнівську початкову школу об’єднали з Княжицькою семирічкою, яка згодом стала восьмирічною.
У 1970 році закладений дендропарк на території Жорнівського лісництва, підпорядкованого ВП НАУ «Боярська лісодослідна станція».
На території сільської ради сформовано фермерські господарства.
Великий внесок у розвиток сільського господарства зробив фермер-овочівник Тесленко Анатолій Олександрович.
У 1990 році при активному сприянні голови кооперативу «Перемога» Дудич Надії Ілларіонівни було повністю закінчено газифікацію села Жорнівки.

При підтримці жителів села Жорнівка: С.В.Кролевця, В.О.Клименка, В.С.Стельмаха, В.І.Шакуна, В.І.Володіна, Ф.М.Рябчуна, В.О.Рибака, В.О.Білоноженка, А.Г.Косолапова, Я.В.Галіновського, Г.З.Іванової було заасфальтовано дорогу, побудовано новий магазин, кафе, освітлено вулиці, налагоджено сполучення з містом Києвом, збудовано і обладнано стадіон, де проходять змагання з футболу, організовано футбольну команду «Рома», діє колектив художньої самодіяльності «Калина».