9 лютого 1923 року у Лук’янівській в’язниці підняли повстання засуджені до розстрілу отамани та козаки Холодного Яру і Чорного лісу, командири Січових cтрільців Армії УНР, інші діячі Визвольного руху. У ході чотиригодинного бою загинули 38 осіб. Серед загиблих був найвідданіший козак отамана Гайового Григорій Олійник – уродженець села Княжичі.

16 лютого ц.р. у Княжицькій сільській раді за ініціативи громадськості відбувся захід із вшанування пам’яті наших славних земляків, які брали у Визвольній боротьбі за Українську Державу, присвячений 96-ї річниці повстання у Лук`янівській в`язниці.

Захід було організовано Княжицькою сільською радою, сільською бібліотекою, Історичним клубом «Холодний Яр». У ньому взяли участь нащадки загиблого у Лук`янівській в’язниці Григорія Олійника; члени сільської громади, причетні до родин героїв; громадські діячі Києво-Святошинського району; учні Княжицької ЗОШ.

До присутніх звернулися: Княжицький сільський голова О.Шинкаренко, завідувачка сільської бібліотеки Любов Дудич, члени Історичного клубу «Холодний Яр» Владислав Карпенко і Людмила Гребенюк.

Наш земляк - наймолодший герой Визвольної боротьби Григорій Андрійович Олійник народився у 1903 році у селі Княжичі у селянській родині побілетного солдата Андрія Івановича Олійника та Лукії Парфентіївни Булавинець. У 9 років залишився сиротою. Старший брат Федір загинув на І Світовій війні. Навчався у Боярській школі бджільництва садівництва та городництва. 17-річним разом із 15-ма односельчанами вступив до загону отамана Гайового, який діяв на території тодішнього Київського повіту. Брав участь у всіх військових операціях повстанського загону Гайового, був розвідником і зв’язковим. Деякі із княжичців загинули, інші повірили в амністію, яку їм було обіцяно більшовицькою владою, і повернулися у село, а Григорій продовжував боротьбу і був арештований разом із отаманом Гайовим 13 жовтня 1922 року КГО ГПУ УССР. 30 січня 1923 року за вироком надзвичайної сесії військового відділу КГРТ від Григорій Олійник був засуджений до розстрілу з конфіскацією майна (хоча майна у нього і не було).

Протягом тривалого часу Г.Олійник не був реабілітований, хоча справа розглядалася тричі: в січні 1989 року, липні 1994 року, жовтні 2016 року. У зв’язку з цим Княжицький сільський голова О.Шинкаренко та депутати сільської ради звернулися до Генерального прокурора України Ю.Луценка з клопотанням про реабілітацію нашого односельчанина. З таким же клопотанням звернувся і президент Історичного клубу «Холодний Яр», письменник Роман Коваль.

І лише 14 грудня 2016 року суд за поданням Київського обласного прокурора реабілітував останніх із засуджених радянською владою до розстрілу отаманів Холодного Яру і серед них отамана Гайового і його найвідданішого козака Григорія Олійника. Суд встановив, що «обвинувачення, яке сформульоване у вироку трибуналу, вказує на те, що холодноярці засуджені за боротьбу, в тому числі і збройну, проти радянської влади, за прагнення створення незалежної Української держави, за участь у збройних загонах Української народної республіки та інші дії, які стверджують їх участь у боротьбі за незалежність України».

Пошуки родини Григорія Олійника та його сучасного коріння у селі Княжичі тривали більше року, оскільки Григорій під час слідства, за протоколами допитів, надав мінімум свідчень. Натомість прізвище Олійник у Княжичах дуже поширене. Було опитано кожну родину з прізвищем Олійник, але слідів Андрія Олійника не знаходили. Здавалося, наші зусилля зайшли в глухий кут. І все ж завдяки небайдужим односельчанам, зокрема Василині Василівні Ніколаєвській, вдалося відшукати посвідку особи, видану у 1948 році Степану Андрійовичу Олійнику. Далі – дослідження у Центральному державному історичному архіві України, завідувач відділу якого Ярослав Миколайович Бульбонюк доклав немалих зусиль до встановлення історичних даних про родину героя. Особливо хотілося б відзначити внесок у цю справу відомого письменника, президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля та краєзнавця, нашого земляка із Хотова Владислава Карпенка.

Ми не знаємо, де могили наших славетних земляків - останнього отамана Київщини Пилипа Драника-Косаря та найвідданішого козака отамана Гайового Григорія Олійника. Але зараз близька до завершення робота із вшанування їх пам’яті, а також усіх наших односельчан, які боролися за Українську Державу. На сьогодні вже встановлено пам’ятник та споруджено алею Героїв, навесні будуть висаджені дерева і завершаться роботи у Сквері Героїв. Готується до встановлення на в`їзді до села Княжичі білборд з відповідним написом.

Ми пам’ятаємо слова Романа Коваля, виголошені ним на зустрічі у Княжичах 16 вересня 2016 року: «Княжичі були створені в добу Русі як фортеця, а першими мешканцями Княжичів були воїни. Найкраще вшанувати своїх пращурів плеканням вояцького духу в дітей, які народжуються в цьому селі. Слава Україні та її войовничим дітям!»