24 жовтня 2014 року відзначила 90-літній ювілей жителька села Княжичі Лідія Василівна Гома. Народилася вона на Пилипа, так як і її героїчний дід Пилип Васильович Драник-Косар – останній отаман Київщини, борець за Українську Державу.

До ІІ Світової війни Лідія Василівна закінчила 5 класів Княжицької семирічної школи. Під час фашистської окупації з мамою і маленьким братом жили у Княжичах. Вже наприкінці 1943 року пішла у 6-й клас, закінчила 7 класів Княжицької школи. Вчилася дуже гарно. Після закінчення школи поступила у Боярський сільськогосподарський технікум, провчилася 2 роки, жила у гуртожитку, було дуже важко, мати захворіла, а батько пропав на війні безвісти. Довелося покинути навчання у технікумі. Потім поступила в культпросвітучилище у Києві на заочне відділення. Після закінчення завідувала у сусідньому селі Лука бібліотекою. Після смерті матері у 1948 році тодішня голова сільради змусила Лідію Василівну залишити село. Після створення заводу «Іскра» у Боярці працювала 23 роки у науково-технічній бібліотеці заводу спочатку бібліотекарем, потім завідуючою. Вийшла заміж за Герасименка Івана Яковича, із Луки. Дітей не було. Жили у Боярці у тітчиній хаті, а потім повернулися у Княжичі. Чоловік помер у 1981 році, похований у с.Княжичі. Лідія Василівна, скільки пам’ятає себе, любила співати. Співала завжди: і коли навчалася, і в заводському хорі на заводу «Іскра». Понад 20 років співала у церковному хорі. А ще любила гарно вдягатися, сама шила і плаття, і блузки, і спідниці.

Особливі слова вдячності хотілося б висловити Лідії Василівні за її невтомну працю по відновленню пам’яті про отамана Косара та його побратимів.

У 90-й день народження Лідію Василівну вітали у сільській раді. Княжицький сільський голова Олена Шинкаренко побажала ювілярці здоров’я, тепла і затишку, невгасимої енергії.